Середня ціна реалізації зерна в сільськогосподарських підприємствах протягом 2000-2004 р. зросла на 144,4%. За той же період собівартість виросла на 107,7%, тобто вона була менше на 36,7 пункту. Аналогічний за рівнем розривши в динаміку реалізаційних цін і собівартості спостерігається по таких видах продукції, як цукровий буряк і насіння соняшника. Однак по молоку і м'ясу великої рогатої худоби (КРС) він значно більше. Темпи росту їхньої собівартості за досліджуваний період складали, відповідно, 9,4 і 61%. Замість середні ціни реалізації зросли, відповідно, у 2,25 і 2,35 рази. Це не могло не відбитися на зниженні рівня збитковості їхнього виробництва. У молочної скотарстві він знизився з 53.7 до 6%, а в м'ясному - з 61,5 до 42,3%¹.

Як відомо, собівартість одиниці сільськогосподарської продукції складається під визначальним впливом витрат на 1 га чи посіву на 1 голову худоби і рівня врожайності сільськогосподарської чи культури продуктивності 1 голови тварин. Протягом 2000-2004 р. врожайність зернових у нашій країні знизилася з 24,5 до 19,4 ц з га, цукрового буряка - з 177 до 176 ц з га, а насінь соняшника - зросла з 11.5 до 12,2 ц з га. Удій молока на 1 корову в сільськогосподарських підприємствах зріс з 1389 до 1588 кг. Динаміка цих показників свідчить про ге, що більш низькі темпи росту собівартості одиниці продукції в сільськогосподарських підприємствах у порівнянні з темпами інфляції і темпами росту середніх реалізаційних цін були забезпечені ніяк не за рахунок росту продуктивності тварин і підвищення врожайності. Основним фактором стало скорочення витрат виробництва на 1 голову худоби і на 1 га посіву.

Деінтенсифікація виробництва стала однієї з характерних рис вітчизняного сільського господарства. При цьому особливо відчутним було скорочення витрат на оплату праці. Хоча середньомісячна заробітна плата працівників сільськогосподарських підприємств за 2000-2004 р. у номінальному вираженні зросла з 84 до 111 гри., у реальному вираженні вона знизилася на третину. Темпи скорочення споживання матеріальних ресурсів у сільськогосподарських підприємствах за цей час були нижче.

Аналіз співвідношення темпів росту ціп на продовольчі товари і сільськогосподарську сировину для їхнього виробництва по окремих видах показав, що вигідні для сільськогосподарських підприємств тенденції спостерігаються не по усім з них. Так, середні ціни на сахарин-пісок у торговій мережі (крім міських ринків) виросли на 133,1%, а середні ціни реалізації цукрового буряка в сільськогосподарських підприємствах - тільки на 71,4%. Це означає, що вигодами від подорожчання цукру-піску на ринку скористалися, головним чином, підприємства цукрової промисловості і торговці. Вигоди ж сільськогосподарських підприємств були значно меншими.

У сільськогосподарському виробництві намітилися принципово відмінні економічні умови розвитку галузей рослинництва і тваринництва. Відзначений процес деінтенсифікації виробництва виявляє себе в цих галузях по-різному.

Роль сільськогосподарських підприємств у продовольчому забезпеченні країни неухильно знижується. Основними виробниками сільськогосподарської продукції стали дрібні особисті господарства селян. Вони відрізняються від сільськогосподарських підприємств не тільки чи розмірами особливостями технологій виробництва продукції. Це зовсім інший соціально-економічний тип господарства. Для нього характерна натуральність виробництва, орієнтованого на продовольче забезпечення родини, що хазяює. Лише незначна кількість

таких господарств (насамперед, у приміській зоні великих міст) носить товарний характер. їх не можна вважати господарствами підприємницького типу.

1 Сравнительная оценка продуктивности хозяйств населения // Экономика Украины. —№11., 2004г.

4. Структура, аналіз і динаміка сільського господарства.

У сільськогосподарських підприємствах структура сільгоспугідь за роки аграрних трансформацій поліпшувалася: зросла частка багаторічних плодово-ягідних насаджень, зменшилася частка природних кормових угідь (у результаті передачі значних їхніх площ у користування господарств населення). Разом з тим структура посівів на орних землях у цих господарствах змінювалася, як і в господарствах населення, у напрямку зниження її потенційної продуктивності: зменшилася частка посівів цукрового буряка (у 1,5 рази),.картоплі (у 10 разів) і овочевих культур (у 1,7 рази) і зросла частка посівів менш продуктивного зернових і соняшника.

Структура багаторічних плодово-ягідних насаджень у цілому була і залишається потенційно більш продуктивної в господарствах населення.

Застосування індексного методу структурного аналізу дозволило установити (табл. 5), що більш висока продуктивність рослинництва в господарствах населення на 70% обумовлювалася структурним фактором (тобто більш високою потенційною продуктивністю структури сільгоспугідь, посівів на орних землях і багаторічних плодово-ягідних насадженнях) і на 30% (а в 2002 р. - на 40%) забезпечувалася більш високою врожайністю сільськогосподарських культур, вирощуваних па орних землях, а також (особливо) багаторічних плодово-ягідних насаджень.

Названий метод дав можливість також установити, що основним фактором зниження продуктивності рослинництва в господарствах населення за роки аграрних трансформацій був структурний, зокрема, погіршення (з позицій продуктивності) структури посівів на орних землях, а також багаторічних плодово-ягідних насаджень. Зниження питомої продуктивності рослинництва в цих господарствах у результаті погіршення структури землекористування обумовлено на три чверті, а падінням врожайності сільськогосподарських культур - на одну чверть. Слід зазначити, що в господарствах населення знижувалася врожайність тільки сільськогосподарських культур, вирощуваних на орних землях. Продуктивність багаторічних плодово-ягідних насаджень, навпроти, зростала, що підтверджується приведеними в (табл. 3) даними1.

У сільськогосподарських підприємствах основною причиною падіння продуктивності рослинництва було зниження врожайності сільськогосподарських культур. Цим фактором обумовлено майже дві третини зниження питомої продуктивності рослинництва, а структурним фактором - трохи більш однієї третиниРозвиток тваринництва за роки аграрних трансформацій як у господарствах населення, так і в сільськогосподарських підприємствах мало негативну тенденцію. У сільгосппідприємствах різко скоротилося поголів'я продуктивних тварин (з 3 до 12 разів), знизилася їхня продуктивність (продуктивність корів, наприклад, зменшилася більш ніж на 40%, середньодобові прирости ваги на вирощуванні і відгодівлі великої рогатої худоби знизилися на 40%, а свиней - на 45%).

Обсяг виробництва тваринницької продукції зменшився майже в 5 разів. У господарствах населення також скоротилося поголів'я окремих видів тварин.

Але виробництво тваринницької продукції зменшилося лише на 11 %. При цьому зросла продуктивність корів (з 2637 кт у 1990 р. до 2960 кг у 2002 р.). Продуктивність інших видів тварин здебільшого залишилася на колишньому рівні. Середньодобові прирости ваги великої рогатої худоби і свиней у 2002 р. були в 3 рази вище, ніж у сільськогосподарських підприємствах.