У ході науково-технічної революції виникають нові галузі виробництва (радіо- та мікроелектроніка, атомна енергетика тощо), зростає роль науки і наукоємних виробництв, відбувається оновлення продукції.

Нині першочергове завдання — подолати несприятливі тенденції, глибоку структурну кризу економіки України, надати економіці належного динамізму. Насамперед йдеться про глибокі структурні зміни та нову інвестиційну політику. Інвестиційну політику відносно окремих галузей слід здійснювати так, щоб масштаби капітального будівництва відповідали потужностям, матеріальним і трудовим ресурсам. Суть нових змін — у перенесенні центра ваги з кількісних показників на якість і ефективність, з проміжних — на кінцеві результати, з розширення виробничих фондів — на оновлення їх, нарощування паливно-енергетичних ресурсів, поліпшення використання їх, прискорений розвиток наукоємних галузей, виробничої та соціальної інфраструктури.

На стратегічних напрямах розвитку економіки слід розробляти і здійснювати комплексні програми, більш динамічно розвивати галузі, що визначають науково-технічний прогрес, забезпечують широкий економічний ефект і розв'язання соціальних завдань. Особливо загострилися проблеми споживчого ринку, соціально-культурної сфери, охорони здоров'я, освіти, фінансів.

Енергетичну програму має пронизувати ідея переорієнтації паливно-енергетичного комплексу на застосування енергозберігаючих технологій, заміни рідкого палива вугіллям, глибшої переробки нафти, переходу АЕС на використання найпрогресивніших видів турбін.

У металургійній промисловості є настійна потреба повного переходу від мартенівського до киснево-конверторного виробництва сталі, впровадження установок неперервного розливу сталі, збільшення частки холоднокатаного листа, поліпшення якості металу та розширення його асортименту.

Металургію і хімічну промисловість України необхідно переобладнувати продуктивним устаткуванням. Продукція хімічної промисловості має зростати за рахунок сучасних видів пластмас, синтетичних волокон, фармацевтичних препаратів тощо.

Ефективність реконструкції, темпи економічного зростання значною мірою залежать від розвитку машинобудування, оскільки в ньому матеріалізуються основні науково-технічні іди, що визначають прогрес в інших галузях народного господарства, закладаються основи широкого виходу на принципово нові ресурсозберігаючі технології, зростання продуктивності праці та поліпшення якості продукції.

Значного технічного переоснащення потребує виробнича інфраструктура, насамперед транспорт і зв'язок, та пріоритетного розвитку — харчова і легка промисловість. Виробляти прогресивне устаткування для них повинні не тільки спеціалізовані, а й інші галузі промисловості.

Докорінного поліпшення потребує і капітальне будівництво, для чого потрібно піднести на новий організаційний та індустріальний рівень весь будівельний комплекс мінімум у два рази, скоротити інвестиційний цикл як при реконструкції старих підприємств, так і при спорудженні нових.

Реконструкція висуває нові завдання перед наукою, зокрема спрямування на потреби господарства, впровадження досягнень науково-технічного прогресу.

Необхідно рішуче змінити ставлення до продовольчого постачання, забезпечити норму споживання на душу населення м'яса, молока, овочів і плодів, поліпшити соціально-економічну ситуацію на селі, створити умови для глибшої інтенсифікації сільського гос­подарства, гарантованого виробництва продукції з акцентами на економічних методах господарювання, розширення самостійності й підвищення відповідальності за результати своєї праці.

Насамперед потрібно піднести ефективність використання в галузях економіки виробничого потенціалу, сконцентрувати зусилля на найважливіших ділянках: підвищенні родючості землі, створенні умов для стабільного сільського господарства, зменшенні втрат продукції полів і ферм, розвитку сільськогосподарського машинобудування, Набувають значного поширення різні форми господарювання: колективні та орендні господарства, селянські господарства, трудові колективи державних підприємств, асоціації, акціонерні товариства, підряд.

Перетворення форм власності у галузях економіки триватиме не менш ніж 10—15 років. Проте держава на найближчий період збереже за собою функції прогнозування розвитку галузей, визначення цілей і пріоритетів, володітиме регуляторами прямої дії на економічні процеси1.

Взаємодія всіх галузей економіки України зумовлена кардинальною зміною структурної та інвестиційної політики щодо галузей, що передбачає: рішучу орієнтацію виробничих капітальних вкладень на реконструкцію і технічне переоснащення підприємств, що в кілька разів ефективніше, ніж будівництво нових; концентрацію капітальних вкладень на основних напрямах, здатних швидко забезпечити економічний ефект; визначення пропорцій у використанні капітальних вкладень з тим, щоб забезпечити соціальну орієнтацію економіки, пропорційний і збалансований розвиток різних галузей. Слід посилити залежність між обсягом ресурсів, які спрямовуються на соціальний розвиток областей і окремих регіонів, і результатами діяльності підприємств, розташованих на їхній території.

Треба й надалі обмежувати створення у великих містах України нових промислових підприємств, крім об'єктів, пов'язаних з обслуговуванням населення. Повніше використовувати можливості господарського розвитку малих та середніх міст і робітничих селищ, де розміщувати невеликі спеціалізовані підприємства, філії і окремі цехи заводів і фабрик, а також підприємства, пов'язані з переробкою його продукції і виготовленням виробів з місцевої сировини.

Все це сприятиме великим структурним змінам в економіці України, значному збільшенню иаукоємних виробництв, машинобудування і хімії, зниженню частки видобувних і сировинних галузей; однак при цьому збільшиться значущість глибокої комплексної переробки сировини.

1 "Розміщення продуктивних сил України": Підручник / Є.П. Качан, М.О. Ковтонюк, М.О. Петріга та ін.; За ред. Є.П. Качана. - К.: Вища шк., 1997.-375с.

Галузева структура народного господарства матиме динамічніший, стійкіший характер, повніше задовольнятиме потреби суспільства.

Водночас у галузевій структурі продуктивних сил необхідно розв'язати ще ряд проблем. Слід реалізувати безумовний пріоритет загальнонародних інтересів над інтересами галузей і регіонів, пріоритет цілого над будь-якими локальними утвореннями, повну збалансованість економіки і на її основі динамічну перебудову виробництва відповідно до потреб населення; форми виробничих відносин розглядати у постійному оновленні, підтримувати динамічну рівновагу розвитку і розміщення продуктивних сил.

Необхідно ліквідувати диспропорції на транспорті, в агропромисловому комплексі, металургії й машинобудуванні, застарілі методи і форми господарювання, які свого часу вважали стимулами розвитку.

Доцільно виробити і згодом реалізувати великі стратегічні напрями в економіці, де передбачити заборону базування атомних електростанцій поблизу великих міст, комплексність розвитку районів, їх самоокупність, самоуправління і самозабезпечення.