Важливим є розв'язання проблем конкуренції у всіх сферах народного господарства. Це конкуренція між підприємствами різних секторів економіки — державним і кооперативним; у

науково-технічній сфері (конкурсні проекти, паралельні дослідження і розробки); конкурси на одержання державних ресурсів; раціональне розміщення підприємств; виявлення резервів виробництва, соціальна орієнтація окремих галузей економіки.

Потрібна система противаги монополізації, надання підприємствам прав вступу до міжгалузевих об'єднань, створення великих господарських утворень типу концернів або комбінатів.

У новостворюваній самоуправній системі має домінувати держава, яка повинна забезпечити в масштабі народного господарства баланс кількості робочих місць і наявних ресурсів робочої сили у великих регіонах і галузях та відповідного соціально-економічного забезпечення1.

Створення в Україні спільних із зарубіжними країнами підприємств сприятиме збільшенню відрахувань від прибутку до державного бюджету України.

Доцільною є консервація або згортання деяких другорядних галузей, продукцію яких вигідніше імпортувати, а також розвиток галузей із сприятливою експортною спрямованістю.

Удосконалення галузевої структури економіки України потребує значного збалансування розвитку видобувних і обробних галузей, а також галузей, які виробляють і споживають знаряддя праці.

Необхідні пропорції можна забезпечити на основі удосконалення інвестиційної політики, управління, економи сировини та енергії значною мірою завдяки випуску ресурсозберігаючої техніки.

Зрушення у галузевій структурі економіки України повинні відображати процес інтенсифікації виробництва та зумовлюватися насамперед розвитком галузей, що визначають науково-технічний прогрес і Зростання виробництва предметів споживання.

Статистичний щорічник України за 2003 рік /Держкомстат України; За ред. О. Г. Осауленка. - К.: Техніка, 2004

2. Структура, аналіз і тенденції розвитку народного господарства України на сучасному етапі.

Кризовий період у промисловості, протягом якого обсяг виробництва скоротився наполовину, був переборений у 1999 р., коли негативна динаміка перемінилася позитивної. За 2002р. обсяг промислової продукції виріс на 4%, за 2003 р. - на 12, за 2004 р. - на 14%. Крім того, початку поліпшуватися галузева структура промисловості за рахунок випереджального розвитку обробних (переробних) галузей, що випускають кінцеву продукцію, у порівнянні з видобувними галузями, що випускають проміжну продукцію (див. табл. 1). Зростання промислового виробництва відбуваються на основі підвищення попиту внутрішнього (інвестиційного і споживчого) і зовнішнього ринків. Так, ріст інвестицій у національну економіку склав у 2003 р. 14%, у 2004 р. - 17%, що, відповідно, збільшило внутрішній попит на продукцію машинобудування, металургії і промисловості будівельних матеріалів. Підвищення реальної заробітної плати в 2003 р. на 3,6% і за 11 місяців 2004 р. - на 19%, а також пенсій і інших соціальних виплат, відповідно, збільшило внутрішній попит на продукцію харчової і легкої промисловості. Зовнішньоторговельний оборот виріс у 20003р. на 17%, за 11 місяців 2004 р. - на 14% (при позитивному сальдо).

З усіх галузей промисловості найбільш експортооріснтованою є металургія. Так, у 2003 р. в Україні зроблено 32 млн. т стали , з них спожито тільки 5 млн. т '', а інші - більше 80% -складає експорт. Є підстави очікувати, що співвідношення внутрішнього і зовнішнього попиту на метал надалі буде здійснюватися на користь внутрішнього ринку в результаті як росту інвестицій (і, відповідно, продукції машинобудування), так і обмеження зовнішнього ринку металу.

У структурі поточних (операційних) витрат на виробництво продукції промисловості її собівартості поки що не відбулося позитивних змін. Вона, як і в попередні роки, характеризується занадто високою часткою матеріальних витрат і, відповідно, занадто низкою часткою заробітної плати, що видно з дані таблиці 2і.

Промисловість споживає левину частку електроенергії (див. табл. 3).

У балансі електричної енергії звертас на себе увага занадто високий показник утрат (23% у 2003 р.), що приблизно втроє перевищує нормальний показник неминучих технологічних втрат у мережі загального користування (7-8%). Це говорить про те, що значна частина електроенергії (15%) розкрадається. Занадто висока також частка промисловості в загальному обсязі споживання електроенергії. Зниження цієї частки (у порівнянні з 1990 р.) є позитивною тенденцією.

Повчальне зіставлення енергетичних показників (і, до речі, не тільки енергетичних) України і Польщі. Так, у 2000 р. Польща виробила 143 млрд. квт-ч електроенергії, а спожила -124 млрд., тобто значно менше, ніж Україна. При цьому ВВП Польщі втроє більше, ніж України, - відповідно, 157,3 млрд. і 49.7 млрд. дол. у 2002. Отже, в Україні на одиницю ВВП витрачається в 3,6 рази більше електроенергії, чим у Польщі.

У паливно-енергетичному комплексі загальна ситуація усе ще дуже складна, хоча вже з'явилися деякі позитивні зрушення. Залишається значної дебіторська заборгованість унаслідок масових неплатежів за спожиті паливо (вугілля і газ) і електроенергію. Собівартість вугілля занадто висока (набагато перевищує ціну), а його занадто низько. На теплові електростанції для смолоскипового спалювання в енергетичних казанах часто надходить вугілля високої зольності (понад 40%) і низкою калорійності (менш 5 тис. ккал/кг).

Не тільки видобуток, але і транспортування і спалювання такого палива приведуть до економічних збитків і наносять екологічний збиток1.

Про те, як виглядає промисловість на загальному тлі національної економіки по задіяних ресурсах і результатам виробництва, можна судити з дані таблиці 4.

По задіяних ресурсах на промисловість приходиться 1/5 загальної чисельності працівників, 1/3 основних фондів і більш 40% оборотних коштів і капітальних вкладень; за результатами виробництва -1/3 ВВП і понад половину прибутку.

Зіставлення першої і другої груп показників говорить про відносної економічний зффективности, а саме: промисловість більш ефективна в порівнянні з усією національною економікою, оскільки її частка в прибутку більш значний, чим у всіх задіяних ресурсах, і продуктивність праці набагато вище.

Однак прибутковість промисловості залишається низкою. Більш того, зберігається негативна тенденція до росту її збитковості. Так, рентабельність промислового виробництва за 2000 р. знизилася майже наполовину.

Ринкова система господарювання ґрунтується на конкурентній, інноваційній стратегії розвитку виробництва, і ті підприємства, що орієнтуються на ринок, а отже, проводять активну маркетингову, інвестиційну —и інноваційну політику, працюють стабільно й ефективно, не вимагають державного патерналізму і є конкурентоздатними як на

внутрішньому, так і на зовнішніх ринках. Саме такі промислові підприємства, а їх сьогодні вже більшість, одержали за 2000 р. понад 16 млрд. грн. прибуток. Однак, на жаль, є ще багато збиткових підприємств, що не пристосувалися до ринкових умов господарювання, очікують державні дотації і нарощують збитки. Вони "з'їли" більш половини прибутку прибуткових підприємств а 2004 р. (див. табл. 5)1.