Після реставрації, що розкрила давні архітектурні форми, ця пам’ятка посіла гідне місце в історії української архітектури.

ПІВДЕННА В’ЇЗДНА БАШТА

Башта є південним в’їздом на територію колишнього монастиря з вулиці Володимирської. Цей в’їзд і башта виникли на початку 18 ст., що, очевидно, зв’язано із зміною планування міста. Наприкінці 17 ст. тут була глуха дерев’яна огорожа.

Південний в»їзд був зручний для підвезення в монастир продуктів, бо поблизу башти містилися трапезна і хлібня (пекарня).

У 19 ст. тут зберігалась частина консисторського архіву. Увінчана башта півсферичним куполом з високим шпилем, на якому в 18 ст. було встановлено металевий флюгер у вигляді крилатої постаті архангела Михайла. У плані башта квадратна. В центрі першого поверху - широкий склепінчастий проїзд. У товщі східної стіни було сторожове приміщення зі склепінням, цегляною підлогою і вікнами, що виходили в східний фасад і в проїзд. Над проїздом розташоване просторе високе приміщення, яке займає весь другий поверх споруди.

Є припущення ,що другий поверх башти виник трохи пізніше від першого, бо існують певні відмінності в архітектурі обох ярусів.

У 18 ст. із західного та східного боку башти був мур. Тепер до башти зі сходу прилягає колишній корпус монастирських келій 19 ст., а західний фасад цілком закритий пізнішою будівлею, яка з»єднала башту з консисторією.

Архітектурний декор фасадів південної башти характерний для зодчества кінця 17-початку 18 ст. Обидва поверхи увінчані уступчастими карнизами. Стіни розчленовані пілястрами, прикрашені нішами різної форми і легкими напівколонками у верхньому ярусі.

Південна в’їзна башта є цікавою пам’яткою української цивільної архітектури 18 століття.

ЗАХІДНІ ВОРОТА ( БРАМА ЗАБОРОВСЬКОГО) І МУР

Щоб ознайомитися з брамою Заборовського, треба вийти під південною в’їзною баштою на Володимирську вулицю і, повернувши праворуч, обігнути наріжний житловий будинок, пройти по Стрілецькому провулку вздовж західної межі заповідника.

З боку Стрілецького провулка зберігся первісний монастирський мур, збудований у 1745-1746 рр. Такий мур оточував весь монастир у 18 ст., а в 19 ст. у міру забудови території житловими будинками - стару огорожу в багатьох місцях було зруйновано і споруджено нові цегляні стіни з боку Володимирської вулиці та площі Богдана Хмельницького. До наших днів збереглися тільки окремі ділянки муру 18 ст. по Стрілецькому провулку, Стрілецькій вулиці й частково-біля дзвіниці на площі Богдана Хмельницького.

Кам’яну огорожу 18 ст. викладено з цегли на вапняному роз-чині. Її висота - близько чотирьох метрів. Стіна розчленована пілястрами й увінчана карнизом складного профілю. По низу проходить двохуступчастий цоколь.

У глибині Стрілецького провулка, відступивши від лінії огорожі стоїть Брама Заборовського - один з найкращих творів українського барочного мистецтва.

Браму збудовано в 1746 р. як західний парадний в’їзд на територію митрополичого двору. Свою назву вона дістала від імені замовника-київського митрополита Михаїла Заборовського. Для здійснення своїх широких будівничих задумів він залучав Й.Шеделя, який створив у Києві кілька визначних споруд. Брама Заборовського - одне з кращих творінь архітектора.

Сучасна пам’ятка є лише частиною брами 18 ст., яка являє собою кам’яну споруду прямокутної форми. У середній частині брами був арковий проїзд завширшки близько 4 м, з боків його - кордегардії (сторожові приміщенні). Із західного і східного боків над проїздом височіли пишні барочні фронтони.

У 18 ст. до Брами Заборовського з боку Золотих воріт вела вулиця, в перспективі якої за парадною брамою височів ансамбль Софійського монастиря. У 19 ст. у зв’язку з переплануванням території Києва Брама Заборовського опинилась у глухому провулку, а рівень землі перед нею підвищився майже на метр. Тому в 1822-1823 рр. браму було замуровано, кордегардії розібрано, а на місці митрополичого двора посаджено сад. Від первісної споруди брами зберігся лише її західний портал з фронтоном.

Обабіч замурованого нині аркового проїзду розташовані масивні пілони і дві пари колон з коринфськими капітелями. Над ними височить чудової форми барочний фронтон. Розташування колон і пілонів у різних площинах надає архітектурі брами особливої краси і гармонійно поєднує її з трапецієвидною площею перед воротами. Розчленованість площин пілонів, розміщення колон у нішах створює багатий світлотіньовий ефект. Прекрасний мальовничий силует брами доповнює соковитий ліпний декор , який вкриває всі площини фронтону та арки. Характер ліпної роботи свідчить про те, що в ній брали участь народні майстри. У центрі фронтону-великий медальйон із зображенням схрещених факелів і корони над ними. Над проїздом поміщено фамільний герб Заборовського - палаюче серце в обрамленні пальмових гілок.

Загальне композиційне вирішення брами, стильова єдність архітектурних форм і всіх елементів декору свідчать про тонкий художній смак і високу майстерність творців цієї споруди. В скарбниці вітчизняної архітектури Брама Заборовського є однією з найцінніших перлин.

В И С Н О В К И

У пам’ятках архітектури і мистецтва , які знаходяться на території Софійського заповідника, втілені художні смаки українського народу, натхнення і талант скульпторів, архітекторів, художників, праця і майстерність багатьох поколінь будівельників. Кожна така пам’ятка-це незабутня сторінка історії, наша гордість і невід’ємна частина нашої культури.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ:

1. Ачкасова В.Н., Тоцька І.Ф. Софійський заповідник у Києві (фотопутівник).-К.: Мистецтво, 1987. - 224 с.

2. Київ: Енциклопедичний довідник-К.: УРЕ, 1985.-735 с.

3. Субтельний О. Історія України.-К.: Либідь, 1992.-с. 43-46

4. История Киева: 3 т.-Киев: Наукова думка 1982.-т.1, с. 169-171.

5. Грушевський М. Історія України.-К.: Либідь, 1991.-с. 48-52.

6. Жуковський А., Субтельний О. Нарис історії України.-Львів, 1992.-с.16-19.