Зовні стіни Братського корпусу завершуються уступчастими карнизами, які підкреслюють двох»ярусність споруди. По вертикалі західний і східний фасади розчленовані плоскими пілястрами й прикрашені рустом. Архітектурне оформлення південного й північного фасадів набагато простіше.

Братський корпус-цінна пам’ятка української цивільної архітектури. Стримані форми, дерев’яна галерея, яка нагадує твори народного зодчества, розташування будинку в глибині подвір’я надають своєрідності його загальному виглядові.

БУДИНОК МИТРОПОЛИТА

Митрополичий будинок, розташований навпроти головного входу в Софійський собор, являє собою один з видатних зразків української цивільної архітектури 18 століття.

Споруджений у 1722-1730 рр. за митрополита Варлаама Ванатовича, будинок згодом не раз перебудовувався. Спочатку він був одноповерховим. У 1731-1748 рр. за митрополита Рафаїла Заборовського споруджено другий поверх. За проектом архітектора С.Антонова у 1748-1758 рр. надбудовано мансарду, зроблено новий дах «з заломом», на східному й західному фасадах споруджено пишні барочні фронтони, а з півдня до митрополичого будинку прибудовано церкву, яку потім розібрали. В 19 ст. західний фасад пам’ятки був спотворений двоповерховою прибудовою і балконом. У такому вигляді будинок зберігся до наших днів.

Архітектурне обличчя будинку митрополита у 18 ст. було органічно зв’язано із загальним плануванням території. Він мав два головні фасади, прикрашених фронтонами: східний виходив на центральну площу перед головним входом до собору, західний-на митрополиче подвір’я, куди був окремий парадний в»їзд з міста. У 19 ст. в зв’язку із новою забудовою Києва в’їзд на подвір’я митрополита став незручним, і його було закрито. На місці подвір’я створено сад, а західний фасад будинку перебудовано. Значення парадного зберіг лише східний фасад.

Будинок митрополита в плані-витягнутий з півночі на південь прямокутник з двома гранчастими виступами-ризалітами на східному фасаді. Планування й архітектурний декор першого й другого поверхів мають характерні особливості внаслідок того, що ці частини будинку споруджено в різний час.

Перший поверх в основі являє собою характерний для українського зодчества кінця 17 ст. житловий будинок «на дві половини» з центральним вестибюлем і прилеглими до нього боковими приміщеннями. Півциркульні вікна першого поверху, глибоко посаджені в товщу стіни, підкреслюють монументальність будинку.

Верхні частини будинку легкі й стрункі, а приміщення другого поверху світліші й просторіші. В північній частині другого поверху у 18 столітті містилась домова церква, де й досі збереглися фрагменти настінних розписів. Нагору ведуть парадні гранітні сходи в північно-західному куті вестибюля.

Споруда увінчана складними профільними карнизами. По вертикалі фасади розчленовані пілястрами.

Особливої краси будинкові надає високий фронтон м»яких хвилеподібних обрисів. Прорізані в ньому вікна освітлюють приміщення мансарди. У 18 ст. фронтон був прикрашений олійним живописом.

Багаті архітектурні форми споруди, вміле застосування художнього декору на фасадах надають будинкові особливої виразності і ставлять його в ряд найдосконаліших пам’яток українського зодчества 18 століття.

ТРАПЕЗНА

Трапезна (Тепла або Мала Софія) розташована навпроти південного фасаду собору. Це-одна з головних споруд Софійського монастирського ансамблю.

Трапезну збудовано в 1722-1730 рр. Її архітектурні форми характерні для трапезних 18 ст. в яких були й обідній зал і церква. Це визначило поєднання видовженого приміщення трапезної і високої церкви в східному кінці будинку. Горизонтальна частина споруди була двоповерховою. Над обіднім залом, на другому поверсі, містився склад для продуктів і предметів монастирського вжитку. До південно-західної частини було прибудовано кухню і башту з гвинтовими сходами, що вели на другий поверх.

У 60-х роках 18 ст. трапезна добудовувалась. У цих роботах брав участь відомий український архітектор І.Г.Григорович-Барський. У 1882 р. за проектом архітектора А.І.Меленського трапезну перебудовано на теплу церкву, чому її і називають ще Теплою або Малою Софією. Через 50 років за проектом архітектора Юргенса Теплу церкву було розширено. Склепіння над обіднім залом розібрано, і обидва поверхи колишньої трапезної перебудували в один високий неф з вівтарем у східній частині. Вздовж північного й південного фасадів звели одноповерхові нефи і з’єднали їх з центральними широкими арками, пробитими в давніх стінах будинку. До західного фасаду прибудовано невеличкий тамбур, а башту розібрано.

У 1970-і роки в трапезній проведено великі науково-дослідні та реставраційні роботи, які дали змогу уточнити історію споруди, її первісну архітектуру й особливості декору. Під час реставрації будинкові трапезної частково повернуто початкові форми 18 ст., однак збережено бокові прибудови 1872 року. Таким чином, колишня трапезна нині-це барочна споруда з грушовидним куполом над вівтарною частиною, кухнею і сходовою баштою в південно-західному куті будинку. Над західним входом споруджено високий пишний фронтон, прикрашений пілястрами, декоративними вазами і завитками-волютами.

В оформленні фасадів трапезної велика роль належить ліпному декору, застосованому для оздоблення віконних прорізів і карнизів. Тут поєднуються елементи класичного орнаменту з мотивами українського народно-декоративного мистецтва. Своєрідністю ліпного орнаменту трапезної є гірлянди зірочок і намистин, що обрамляють півциркульні віконні прорізи первісних фасадів 18 ст. Вікна прибудов 19 ст. оздоблені тонкими півколонками і трикутними фронтонами - сандриками. Особливою пластичністю відзначається східний фасад.

Своєрідний силует трапезної, виразність її архітектурних форм роблять будинок цінною пам’яткою української барочної архітектури.

КОНСИСТОРІЯ

Цей будинок міститься в південно-західній частині території заповідника, праворуч виходу. Збудовано його в 1722-1730 роках. Спочатку будинок призначався для хлібні (пекарні) і був одноповерховим. У 1770-1783 роках над хлібнею спорудили другий поверх і розмістили в будинку консисторію-орган єпархіального управління і суду.

Більша частина приміщень була зайнята консисторським архівом. У 19 ст. будинок знову перебудовується, змінюється його внутрішнє планування і архітектурний декор фасадів. У такому вигляді він зберігся до наших днів.

У 70-80-і роки 20 ст. в пам’ятці були проведені науково-реставраційні роботи, які дали можливість визначити її початкову архітектуру. Колишня хлібня прямокутна в плані двоповерхова споруда, витягнута по осі північ-південь. На східному фасаді виступає оздоблений рустом ризаліт 19 ст.

У зв’язку з тим, що другий і перший поверхи будувалися у різні часи, їхнє архітектурне рішення неоднакове. Пілястри, що поділяють фасад, не збігають по вертикалі. Віконні прорізи першого ярусу мають фігурне грановане обрамлення, над ними трилопатові ніші м’яких обрисів. Обрамлення вікон другого ярусу повторює їхню аркову форму. Перший і другий поверхи увінчані складними багатоступінчастими карнизами. Відновлений первісний архітектурний декор надає фасадам особливої пластичності.