Разом з тим необхідно відмітити, що до цього часу відсутні скільки-небудь помітні зрушення і у розв'язанні такого важливого завдання земельної рефор­ми, як розвиток ринкового та неринкового земельного обігу. Останній покли­каний сприяти:

- розумній концентрації сільськогоспо­дарських угідь у руках дбайливих і відповідальних власників;

- підвищенню результативності вико­ристання цих угідь;

- їх використанню, зменшенню нега­тивних антропотехногенних наванта­жень на ґрунтовий покрив. Вирішення цих життєво важливих завдань вимагає цілеспрямованої робо­ти всіх гілок влади щодо створення пра­вової, організаційної та економічної бази функціонування в Україні цивілізовано­го земельного ринку.

Таким чином, вирішення цих життєво важливих завдань вимагає цілеспрямованої робо­ти всіх гілок влади щодо створення пра­вової, організаційної та економічної бази функціонування в Україні цивілізовано­го земельного ринку. [5]

сама земельна рефор­ма ще не досягла своєї кінцевої мети. Поки що не вдалося:

- стабілізувати агропромислове ви­робництво;

- істотно підвищити конкурентоспро­можність вітчизняної агро-продукції;

- ефективність використання земель­них ресурсів;

- знизити земле місткість сільського господарства в нашій державі;

- покращити екологічний стан сільськогосподарських угідь;

- зберегти ґрунт від виснаження та деградації.

Тому слід продовжувати земельну реформу та вдосконалювати земельні відносини, насамперед в аграрній сфері, вносячи певні зміни у форми і методи здійснення земельних перетво­рень на селі. Доцільно, на наш погляд, внести певні корективи в існуючу сис­тему земельної оренди, державного кон­тролю за раціональним та еколого-безпечним використанням усіх земель сільськогосподарського призначення, посилити увагу і збільшити інвестуван­ня земле-охоронних і земле-меліоративних заходів.

Щоб земельна реформа в Україні найближчим часом була спроможна дати реальні та відчутні позитивні резуль­тати, необхідно, на нашу думку, виріши­ти щонайменше чотири великих групи складних і нелегких проблем.

1. Проблеми, пов'язані зі стабіліза­цією аграрного виробництва, істотним покращанням фінансового стану сільсь­когосподарських підприємств різних форм власності та господарювання, по­силенням інвестиційної діяльності в усіх сферах національного АПК. З цією ме­тою вкрай необхідно розвивати підпри­ємницьку ініціативу на селі, надавати агропромисловим товаровиробникам пільгові кредити, дотації на деякі види затрат, наприклад, на придбання міне­ральних добрив, отрутохімікатів, гербі­цидів, сортового насіння, племінних тва­рин тощо. Все це, безперечно, позитив­но відіб'ється на раціоналізації та екологізації використання земельних ре­сурсів у сільському господарстві.

2. Проблеми, які безпосередньо сто­суються поглиблення земельної рефор­ми і підвищення її результативності:

- необхідно завершити повне юридич­не оформлення прав власності на землю та інші форми землеволодін­ня;

- провести широкомасштабні кадаст­рові роботи;

- запровадити і жорстко дотримувати­ся правил стимулювання та санкцій за показниками рівня використання сільськогосподарських угідь та їх еко­логічного стану.

З метою господарсько доцільного, економічно та екологічно обґрунтовано­го перерозподілу земель сільськогоспо­дарського призначення в державі має бути запроваджений зрештою регульо­ваний земельний ринок, який враховує нинішні соціально-економічні реалії та регіональні особливості можливого зе­мельного обігу.

3. Проблеми, які пов'язані зі ство­ренням повноцінної та високорозвиненої ринкової інфраструктури, в т.ч. і зе­мельного ринку. Без такої інфраструктури подальший розвиток ринкових пере­творень аграрного сектора та усього АПК, поглиблення земельної реформи просто неможливі. Для цього в держав­ному бюджеті, як і в місцевих бюдже­тах, мають передбачатися відповідні кошти. Від успішного вирішення зазна­чених вище проблем залежать продо­вольча безпека держави та раціональ­не й еколого-безпечне використання її найціннішого багатства - земельних ре­сурсів.

4. Проблеми, які необхідно вирішу­вати у сфері аграрного землекористу­вання, реформуючи земельні відноси­ни на селі таким чином, щоб перевести його на модель сталого розвитку. Це має бути фундаментальним завданням но­вого етапу здійснення земельної рефор­ми в Україні. Як відомо, Конференція ООН з навколишнього середовища і розвитку, яка відбулася в червні 1992 р. в м. Ріо-де-Жанейро, визначила комп­лекс завдань щодо системного підходу до планування та раціонального вико­ристання земельних ресурсів взагалі й у сільському господарстві зокрема.[1]

Важливу роль у здійсненні земельної реформи відіграє земельний кадастр.

Земельний кадастр виконує певні ролі:

1) регулююча роль кадастру - інфор­маційно забезпечити формування, удосконалювання і функціонування адміністративних і економічних ме­ханізмів державного регулювання земельних відносин, і особливо фор­мування земельного ринку;

2) фіскальна роль кадастру - інфор­маційно й організаційно забезпечи­ти надходження податкових платежів за земельні ресурси, у т.ч. при здійсненні з ними різних угод (вста­новлення ставок податку й облік платників податків);

3) правова роль кадастру - забезпе­чити реєстрацію правового статусу земельних ділянок (їхня прина­лежність, дані про угоди, про форму права на ділянку і її право-володільця) або її інформаційне забезпечен­ня;

4) облікова роль кадастру - здійсни­ти облік земельних ресурсів (їхньої кількості, місця розташування, роз­поділу між власниками і користува­чами, якісного стану, ступеню залу­чення в ринковий оборот і т. п.) як найважливішого національного над­бання;

5) господарська ( агро-виробнича) роль кадастру - забез­печити потребу в даних про якість зе­мель для сільськогосподарського (придатність до оброблення тих або інших культур) і іншого використан­ня (для розміщення виробничих об'єктів, лісонасаджень і т. п.).

Ці п'ять пунктів історично вирішують­ся в рамках земельного кадастру, скла­дають його сучасну суть і обумовлюють необхідність його ведення. На підставі вже зібраної інформації, для вирішен­ня цих завдань, земельний кадастр за­безпечує землевпорядні та інші роботи, спрямовані на організацію раціонально­го використання земель, здійснення кон­трольних функцій держави щодо управ­ління і використання землі, а також може задовольнити потреби учасників земельного ринку в зведеннях про землі, що втягуються у ринковий обо­рот. У зв'язку із залученням землі в рин­ковий оборот, додаткову актуальність набуло давно обговорюване питання про можливості розширеного тлумачен­ня об'єкта земельного кадастру: тільки земля або земля разом із розташова­ними на ній і під нею рукотворними об'єк­тами, покладами корисних копалин і т. ін.[2]

Отже треба відзначити, що земельний кадастр виконує дуже важливу роль у врегулюванні земельних відносин в Україні, має виключне значення у стабілізації агарарного сектору української економіки.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ