Земельний кадастрРефераты >> Ботаника и сельское хоз-во >> Земельний кадастр
ЗМІСТ
ВСТУП
1 ЗЕМЕЛЬНИЙ КАДАСТР: ПОНЯТТЯ І СУТНІСТЬ
1.1 Загальні відомості і складові частини земельного кадастру
1.2.Сучасні методичні положення земельного кадастру і
використання земель
1.3. Інформаційна система земельного кадастру
2 ІСНУЮЧИЙ СТАН ОРГАНІЗАЦІЇ ВЕДЕННЯ ЗЕМЕЛЬНОГО
КАДАСТРУ
2.1. Кадастрове зонування
2.2 Реєстрація землі та нерухомості
ВИСНОВКИ
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
ВСТУП
Згідно статті 13-14 Конституція України гарантує кожному громадянину право власності та право користування землею та іншими природними об'єктами відповідно до закону.
На даний час в Україні завершився третій етап земельних перетворень. Відбулися принципові, глибокі зміни в формі власності на землю, розв’язана проблема забезпечення громадян земельними ділянками, введена платність за землекористування, створенні передумови для розвитку ринку землі, був введений в дію з 1.01.2002 року Новий Земельний Кодекс України.
Необхідно зазначити, що даний період є не лише рубежем історичних віх в розвитку суспільства, а й відліку здійснення якісно нових завдань щодо формування земельних відносин. Земельні перетворення в Україні – це справа складна, багатогранна, яка потребує детально продуманих кроків, консолідації зусиль вчених, економістів, фахівців різного профілю. Не таємниця, що земельна реформа покликана передусім відродити реального власника землі, здійснювалася дуже обережно аж до прийняття Указу Президента України від 03.12.1999 р. “Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектора економіки”.
Проведення земельної реформи – це дуже складний та довготривалий процес і щоб реалізувати його успішно, прийти до очікуваних результатів, він повинен базуватися на глибокому продуктивному веденні необхідного комплексу землевпорядних робіт.
Важливу роль у здійсненні земельної реформи відіграє земельний кадастр.
Земельний кадастр, як відомо, ведеться з метою інформаційного забезпечення учасників земельних відносин при реалізації їхніх повноважень по володінню, користуванню і розпорядженню землею. У процесі формування цих відносин, обумовленого особливостями використання землі, розвитком науково-технічного прогресу та зміною соціальних факторів змінювались завдання, методи і технології земельного кадастру, а також область застосування його інформації. За всіх часів людство шукало найбільш оптимальні і найбільш опрацьовані способи ведення кадастру - на перший план виходили реальна або парцелярна системи; у кадастрі знаходили висвітлення переважно правові, облікові або оціночні дані. Тобто, перед суспільством завжди гостро стояла проблема відповідності кадастру сформованим земельним відносинам, рівню розвитку продуктивних сил і науково-технічного прогресу, а також пошуку шляхів вдосконалення кадастрових процедур.
Актуальність дослідження: у нашій країні з початком земельних перетворень значення земельно-кадастрової інформації ще більш зросло, тому що в її об'єктивності стали зацікавлені не тільки державні органи і господарські структури, але і практично всі громадяни та юридичні особи, залучені до земельних відносин. Самі земельні відносини за останнє десятиліття зазнали принципових змін. У першу чергу, це зміна форми власності на землю, залучення її в ринковий оборот і введення земельного податку. При цьому кадастр, як інформаційна інфраструктура і механізм регулювання земельних відносин, стає все більш складним у порівнянні з кадастром попередніх десятиріч.
Об’єкт дослідження: земельний кадастр.
Предмет дослідження: сучасний стан розробки земельного кадастру України та його роль у перетворенні земельних правовідносин.
Мета дослідження: розкрити поняття земельного кадастру та його ролі у сучасному вирішенні проблем земельних правовідносин.
Завдання роботи:
- проаналізувати інформацію про земельний кадастр України та його роль у встановленні нових земельних правовідносин;
- виявити проблемні питання в земельному законодавстві, пов’язані з земельним кадастром;
- розкрити регулюючу сутність земельного кадастру .
Методи дослідження: метод правового аналізу, порівняльний, діалектичний, синтетичний.
1 ЗЕМЕЛЬНИЙ КАДАСТР: ПОНЯТТЯ І СУТНІСТЬ
1.1 Загальні відомості і складові частини земельного кадастру
Ведення земельного кадастру зумовлене об'єктивними потребами суспільства в одержанні, необхідних відомостей про землю як першоджерело матеріальних благ та об'єкт оподаткування.
Слово "кадастр" походить від латинських слів “сарut”, що означає "податковий предмет" та “сареtasturm” - "опис податкових предметів". Спочатку під кадастром розумілася книга, в якій вказувалися відомості про предмет оподаткування. З виникненням і розвитком держави земля стала основним джерелом державних доходів і у зв’язку з цим об’єктом оподаткування. Внаслідок цього на певних етапах розвитку суспільства з'явилася необхідність у точному обліку земель, а відтак і їх оцінці як об'єкта господарювання й оподаткування. Так, ще у Стародавньому Єгипті (4 тисячі років тому) удобрені розливами ріки Ніл землі обліковувалися у кількісному і якісному аспектах з-метою вилучення п'ятої частини доходів і встановлення права власності на землю. Такі дії з обліку та оцінки земель проводилися двічі на рік таксаторами - чиновниками фараона. В Аравійській пустелі, у Теллосі були знайдені халдейські таблиці з першими планами території й описом міста Данги, які належали до 4000 року до нашої ери. Найстаріша кадастрова карта, яка дійшла до нас, зберігається в Туреччині у Стамбульському музеї. Це глиняна табличка із зображенням районів, які підлягали оподаткуванню. Цей документ належить приблизно до 2200 року до нашої ери.
Цікавим кадастровим документом, створеним у далекому минулому ацтеками, є карта долини озера Шогимілко (місячне), виготовлена на великому листі стародавнього "паперу", яким була кора дерева. На цій карті показана мережа осушувальних каналів, доріг, близько 400 будинків із зображенням господаря ієрогліфом його імені, ділянка землі, осушеної дренажем придатної для вирощування сільськогосподарських рослин.
Відомості про поземельні кадастри знаходять також у Стародавньому Китаї, Месопотамії, Стародавній Греції і Римі, де вони успішно велися.
З розвитком суспільства змінювалися форми оподаткуванні населення, а тому вносилися певні зміни у земельний кадастр, результаті чого розрізняють такі три основні його види:
1) за маєтками (господарствами);
2) за угіддями;
3) за окремими ділянками (парцелами).
Кадастр за маєтками (господарствами) давав, порівняльну оцінку окремих маєтків (господарств), за угіддями - відповідну оцінку окремих видів земельних угідь, а кадастр за парцелами, («парцелярний кадастр) – оцінку окремих земельних ділянок. Порівняльна оцінка землі у кадастрі проводилася за даними ринкових цін на землю або за чистим доходом. В умовах приватної власності ринкові ціни на землю часто служили показником її якості. Малося на увазі, що ціна землі відображає її дійсну дохідність. Тому земельний кадастр, який проводився на, основі ринкових цін на землю» дістав назву, реального кадастру. У реальному земельному кадастрі оцінка земель проводилася в цілому щодо маєтку або садиби. При цьому не вимагався детальний обмір земель, поділ на угіддя та бонітування ґрунтів. Виходячи з того, що оцінка земель проводилась залежно від існуючих цін продажу на землю, то результати реальних. кадастрів виявлялися не завжди точними і тому цей вид земельного кадастру не знайшов значного поширення.
