Головні ознаки. На базі вищенаведеного аналізу можна виділити деякі головні ознаки ТОВ та ЗАТ, що мають практичне значення.

Головна ознака як ТОВ так й ЗАТ в тім, що вони є комерційними корпораціями, за зобов¢язаннями яких їх члени не несуть відповідальності. Учасники ТОВ та акціонери ЗАТ несуть ризик збитків, пов¢язаних з діяльністю ТОВ та ЗАТ, у межах їх внесків та наданих їм акцій. Ця ознака відрізняє ТОВ та ЗАТ від товариства з додатковою відповідальністю та усіх господарських товариств. Відносно відкритих акціонерних товариств (далі ВАТ), то ТОВ та ЗАТ відрізняються від них закритим характером складу своїх членів. Зачиненість складу членів цих корпорацій в тому, що по - перше максимальна кількість членів ТОВ та ЗАТ обмеженва законом, по-друге можливість передачі частин ТОВ та акцій ЗАТ третім особам дуже обмежена.

Питання про вибір між ТОВ та ЗАТ, з одного боку й усіма іншими господарськими товариствами, з іншого боку через наявність різниці між ними, на практиці не повинен викликати труднощів. Більш складним вважається питання про виділення ознак ТОВ та ЗАТ на основі яких на практиці можна було б здійснювати вибір між цими формами господарювання.

В теоретичному плані головна відмінність в наявності у ЗАТ акцій. Порівнюючи АТ та ТОВ на прикладі германського законодавства С.Н.Андкоф писав : “економічна природа цих товариств така ж сама як й у АТ, з тією різницею, що внески не перетворюються на акції, в бумажні, легко продаваємі цінності” (36).

Економічне значення акцій в тому, що за допомогою публічной передплати на них акціонерні товариства можуть акумулювати великі фінансові кошти й на їх основі реалізовувати великі ділові проекти. Крім того, можливість швидкого обігу акцій на біржі призводить до того, що часто акції купуються не з ціллю отримання прибутку, а для розміщення тимчасово вільного капіталу з надією на швидке підвищення біржевої ціни на акції та швидкого продажу за ціною, що перевищуя ціну купівлі. Таким чином. Можливість пропонувати акції для купівлі необмеженому колу осіб та можливість швидкого продажу їх на біржі є найважливішою перевагою АТ.

Але ЗАТ однак не надає таких переваг, тому що воно не може проводити відкриту передплату на свої акції, чи іншим чином, пропонувати їх купівлю необмеженому колу осіб. Крім того можливість продажу акцій ЗАТ що не є його акціонерами, обмежена першочерговими правами акціонерів на отримання таких акцій. Таким чином, ЗАТ не дозволяє ефективно використовувати акції.

ЗАТ може розташовувати не тільки звичайні акції, але й привілейовані, які в багатьох випадках дозволяють сбалансовано враховувати інтереси засновників чи залучати інвесторів з числа третіх осіб, не віддаючи при цьому до їх рук контроль за ЗАТ. Але навряд чи на практиці привелейовані акції необхідні у більшості випадків. До того ж номінальна вартість цих акцій не може перевищувати 25 % від встановленного капіталу ЗАТ. Тому наявність привілейованих акцій в ЗАТ та відсутність в ТОВ юридичного механізму, що дозволяє досягати тих самих результатів, до яких призводить використання привілейованих акцій в ЗАТ не є на практиці вирішаючою обставиною на користь ЗАТ.

Таким чином принципова відмінність ЗАТ від ТОВ, що складається у наявності акцій в ЗАТ, не має вирішального значення на практиці. Мабуть саме тому закордонні юристи при аналізування правових проблем, що пов¢язані з ТОВ, вважають можливим порівнювати товариство з обмеженою відповідальністю німецького права (GmBH) та частну компанію английского права (private company) не тільки з українськими ТОВ але й з ЗАТ (37). Всі ті переваги, що надає ЗАТ можливо досягнути за допомогою ТОВ. Тому вірен висновок , що зроблено в українській літературі багатороків тому про те, що при невеликих кількостях акціонерів АТ перетворюються на “хитромудру машину для звичайних річей” (38).

Існує однак одна різниця між тов та ЗАТ, яка є дуже істотною на практиці. Як відмічалось вище, якщо учасник ТОВ може у будь який час передати частину самому ТОВ (вийти з його членів) та отримати вартість частини майна ТОВ, що співпадає з його частиною у статутному капіталі ТОВ, то акціонер, по загальному правилу не може вимагати від ЗАТ купівлі (викупу) його акцій. На практиці часто, стережучись цього положення, засновники господарських товариств віддають перевагу ЗАТ.

Дійсно, в силу положення цієї статті учасник ТОВ ще до досягнення мети його створення може вийти з нього незалежно від згоди інших учасників. При цьому йому повинно бути сплачено вартість його частини. Це може нанести великих збитків ТОВ та й його учасникам. Тому для багатьох підприємців такі умови співпраці в межах ТОВ неможливі.

На основі вищенаведеного аналізу можливо сказати, що правове положення ТОВ та правове положення ЗАТ майже співпадає. Такий висновок розділє й автор цієї дипломної роботи. Принципову різниця між ними в наявності акцій у ЗАТ та їх відсутності у ТОВ, не має істотнього практичного значення. В більшості випадків наявність акцій не тягне будь яких переваг для ЗАТ порівняно з ТОВ.

З вищенаведеного ми бачимо, що перехід української економіки до ринку обумовив розвиток різних форм підприємницької діяльності, серед яких вищенаведені такі господарські товариства як АТ, ЗАТ та ТОВ.

2 суб¢єкти правовідносин по управлінню найманою працею на підприємстві

2.1 Особливості адміністративно - правових відносин робітника, трудового колективу

Практика державного регулювання економіки показує, що методи, що застосовуються у цій сфері напряму пов¢язані з економічною самостійністю господарюючих суб¢єктів - підприємств.

Економічна та організаційна самостійність підприємства має сенс лише тому, що підприємство може вступати у взаємодію з іншими, не менш самостійними господарюючими суб¢єктами. В цих умовах держава здійснює регулювання ринкової економіки шляхом створення системи матеріальних стимулів та встановлення економічної відповідальності для суб¢єктів господарської діяльності, а саме використовуючи економічні засоби (методи) управління.

А.В.Венедиктов. розглядаючи економічну основу діяльності колективного суб¢єкта права (юридичної особи), вказував, що майно юридичної особи повинно бути відокремлено як від майна його членів, так і від майна інших установ, хоч як би й тісно вони не були пов’язані з цією юридичною особою. Питання стає про форму та ступінь такого відокремлення (40).

Господарська практика як у нашій країні так і за її межами виробила значну різноманітність форм відокремлення майна колективних суб¢єктів економічного обігу. Деякі з таких форм отримали закріплення в законодавстві - закон “Про власність”.

Отже суть економічних методів складається в управлінні господарською діяльністю через економічний інтерес суб¢єкта, що управляється. Але щоб цей суб¢єкт мав змогу реалізувати свій інтерес, виявити ініціативу, він повинен мати свободу вибору варіантів своєї поведінки, а саме мати організаційну самостійність. Ступінь організаційної самостійності суб¢єкта господарської діяльності (підприємства) визначається ступінню й засобом відокремлення майна, що знаходиться у його розпорядженні. Економічною передумовою організаційної відокремленості підприємства є право власності чи право оперативного управління державним майном, що закріплено зо підприємством, а також право повного господарського розпорядження сотосовно вказаного майна. Також об¢єм права оперативного управління (повного господарського розпорядження) обумовлює ступінь організаційної самостійності підприємства, а тому є показником рівня розвитку економічних методів державного управління економікою.