Статистичні дані свідчать про зменшення чисельності працюючих у малому бізнесі: у 1993 р. - 1038,2 тис. осіб, у 1994 р. - 986,4 тис. осіб, у 1995 р. -1042,4 тис. осіб, у 1996 р. - 1115,1 тис. осіб, на 01.07.1997 р. - 1063,9 тис. осіб.·

За даними Міністерства внутрішніх справ України, чесно сплачують податки державі лише близько 10% комерційних підприємницьких структур. Напівзаконну діяльність підприємців змушує вести, з одного боку, надмірний податковий тягар, із другого — бажання вижити у складних умовах перехідного періоду.

Одним із основних напрямків фінансової підтримки, що сприяють розвитку малого бізнесу, є система пільгового оподаткування, але у вітчизняному податковому законодавстві зовсім не використовуються пільги, орієнтовані саме на розвиток та заохочення малого підприємництва. За весь переіод ринкового законотворення в Україні тільки в Законі "Про оподаткування доходів підприємств та організацій" від 21.02.92 року знайшлося місце для пільг щодо оподаткування малих підприємств, які були частково обмежені Декретом Кабінету Міністрів України "Про податок на прибуток підприємств і організацій" вже в грудні цього ж року. Але фіскальна державна політика нівелювала такий механізм заохочення розвитку малого бізнесу, вилучивши згодом цю пільгу повністю в наступних податкових законах.

У результаті такої податкової політики в 1994 році відбулося різке зниження темпів зростання кількості малих підприємств в Україні. При цьому загальна кількість підприємств у даному секторі економіки ще дуже незначна й не відповідає загальновизнаній у світі практиці.

З одного боку, держава здійснює фінансову підтримку малих підприємств за рахунок бюджетних коштів, із другого — робить жорсткішою систему оподаткування в цілому, що зменшує власні засоби розвитку тих же малих підприємств. Така суперечливість державної політики викликає протидію малих підприємств. Скажімо, в інтересах мінімізації оподаткування вони прагнуть занизити показники прибутку у звітних документах. Це обмежує можливості залучення зовнішніх джерел капіталу, оскільки, за офіційними даними, проекти, подані банкам та іншим інвесторам для фінансування, свідомо неокупні.

У проекті Закону України "Про державну підтримку малого підприємництва" передбачені випадки, коли у податкове законодавство внесено зміни, які погіршили умови для суб'єктів малого підприємництва. Із них протягом наступних років стягується податок у відповідності із законодавством, яке діяло на момент їх державної реєстрації.

Державну політику стимулювання малого підприємництва необхідно проводити з урахуванням пріоритетних напрямків сфери виробництва. У багатьох розвинутих країнах податки на прибуток підприємця, який займається виробничою діяльністю, становлять не більш як 20—30% його прибутку і при цьому суворо диференційовані залежно від виробництва продукції. Податки на комерційне посередництво у 2—3 рази вищі — такий механізм стимулює перетікання капіталу у виробництво.

Що можна зробити на Україні

В Україні податкова система однакова як для виробників, так і для посередників, тому відбувається перетікання капіталу малого бізнесу з виробництва у сферу обігу, що створює можливість для швидкого збагачення. Як наслідок, формування нового прошарку власників-підприємців відбувається на основі перерозподілу доходів і власності, а не збільшення суспільного продукту як результату підприємницької діяльності.

Для зміцнення фінансового та майнового становища суб'єктів малого підприємництва в порядку, встановленому законодавством, пропонується застосовувати пільгове оподаткування 50% від ставки податку частини прибутку, яка спрямовується на реконструкцію, модернізацію, технічне переоснащення та будівництво.

Прибуток, що підлягає оподаткуванню, зменшується на 20% на тих підприємствах, які застосовують працю пенсіонерів за віком та інвалідів, якщо їхня чисельність становить не менш як 40% загальної чисельності.

Як підтверджує світовий досвід, малий бізнес має велику здатність до нововведень. Свобода пошуку, заохочення ініціативи, відсутність бюрократизму при розгляді оперативних питань, готовність до ризику, швидка апробація висунутих оригінальних пропозицій — далеко не повний перелік рис, які вирізняють науково-технічну діяльність малих підприємств і заслуговують на пільгове оподаткування й збільшення податкового періоду. Крім того, це допоможе зберегти наявний науковий потенціал, який може реалізуватися в таких економічних формах.

У систему оподаткування необхідно закласти інвестиційні стимули та пільги для інвесторів і кредиторів, які вкладають кошти у розвиток малого підприємництва.

Системою оподаткування необхідно передбачити пільги для малих підприємств, які освоюють нові, віддалені райони, використовують нетрадиційні джерела енергії, застосовують сучасні форми організації праці.

Слід звернути увагу на розповсюджені за кордоном форми пільгового оподаткування, як уведення диференційованих (прогресивних) ставок податків залежно від величини податкової бази, встановлення неоподатковуваного мінімуму прибутку, доходу. Введення подібних пільг різко підвищило б ефективність державної підтримки малого підприємництва.

Варто було б звільнити новостворенні малі підприємства і від сплати обов'язкових платежів до фонду зайнятість. Пропонується також встановити податкові канікули для малих підприємств терміном не 5 років із прогресивним підвищенням протягом цього періоду та виходу на нормальний рівень по його закінчення.

Податковий механізм належить до економічних важелів довгочасної дії, які не відразу дають ефект. Тому необхідно мати цілісну стратегію реформування податкової системи, щоб забезпечити ефективність оподаткування.

2. ПОДАТКОВЕ СТИМУЛЮВАННЯ ІНВЕСТУВАННЯ В УКРАЇНІ

Податкова система України будується шляхом проб і помилок і на сьогодні не має під собою науково розвиненого економічного підгрунтя. За роки незалежності нашої держави створено нібито всі ознаки цивілізованої податкові системи: потужну податкову адміністрацію, систему податкових ставок, яка за загальними ознаками відповідає світовій практиці, створено законодавчу базу оподаткування.

Податкове законодавство в Україні найрухоміше серед усіх галузей законодавства, що свідчить про необхідність вироблення наукового обгрунтування дій законодавців для врахування регулюючої функції податків. На жаль, у процесі творення податкових законів переважають очікування найскорішого економічного ефекту шляхом виконання податками своєї фіскальної функції та ігнорування необхідності координації дій у сфері оподаткування з економічною політикою держави в цілому. Податковий тиск на підприємства виробничої сфери, що дедалі зростає, руйнує стимули до праці, робить неможливим процес виробництва товарів і послуг. У промисловості кожне друге підприємство збиткове, у сільському господарстві кількість збиткових колективів становить 87,4 %.

Не припинилося скорочення виробництва. Так, у січні – лютому 1998р. порівняно з відповідним періодом 1997 р. відбулося зниження обсягів продукції в електроенергетиці – на 2,3 %, у машинобудуванні й металообробці – на 3,9 %, у харчовій промисловості – на 6,5 %.·