Методика

1. Предмет та завдання курсу методики навчанняіноземнихмов (для МНІМ).

Для того, щоб навчання іноземних мов у середніх навчальних закладах було ефективним і відповідало сучасним вимогам, майбутній учитель має добре оволодіти теоретичним курсом “Методика навчання іноземної мови”, який повинен посідати провідне місце в системі професійної підготовки фахівця.

До основних завдань теоретичного курсу “Методика навчання іноземної мови” відносяться такі:

- показати головні компоненти теорії сучасного навчання іноземних мов у середніх навчальних закладах і на цій основі навчити студентів використовувати теоретичні знання для вирішення практичних завдань;

- ознайомити студентів з сучасними тенденціями в навчанні іноземних мов як у нашій країні, так і за кордоном;

- розкрити суть складових частин і засобів сучасної методики, як науки; спрямувати студентів на творчій пошук під час практичної діяльності у школі;

- сформувати студентів під час практичних і лабораторних занять професійно-методичні вміння, необхідні для плідної роботи в галузі навчання іноземних мов;

- залучити майбутніх вчителів до опрацювання спеціальної науково-методичної літератури, що має стати джерелом підвищення рівня професійної кваліфікації.

В педагогічному плані слово “методика” найчастіше вживається у 3-х значеннях:

1) “Методика”, як педагогічна наука, яка має з одного боку, характеристики, притаманні будь-якій науці (теоретичний фундамент, експериментальну базу, робоче поле для перевірки науковообгрунтованих гіпотез), а з іншого – специфічні об’єкти дослідження, що зумовлені як особливостями самого предмета, так і шляхами оволодіння ним;

2) “Методика”, як сукупність форм, методів і прийомів роботи вчителя; це “технологія” професійної практичної діяльності;

3) “Методика”, як навчальна дисципліна.

Методика, як наука тісно пов’язана з концепцією навчального процесу, його основними компонентами, які й складають сукупність об’єктів вивчення та об’єктів дослідження. Бо основних компонентів навчального процесу відносяться:

1) навчаюча діяльність учителя;

2) навчальна діяльність учнів;

3) організація навчання.

Будь-який процес навчання – це процес сумісної діяльності вчителя та учнів. Навчання – це акт взаємодії того, хто навчає, з тим, кого навчають з метою передачі одним і засвоєння іншим соціального досвіду. Обидві сторони – і вчитель, і учень – беруть активну участь у цій діяльності, але кожен по-своєму.

Під “організацією” в широкому розумінні цього терміна маються на увазі такі фактори: мета навчання, його зміст, методи та прийоми, а також засоби навчання.

Без тісної взаємодії усіх 3-х компонентів навчальний процес не може бути ефективним.

Отже, методика навчання іноземних мов – це наука, яка вивчає цілі, зміст, методи і засоби навчання, а також способи учення і виховання на матеріалі іноземної мови.

Об’єктом методики викладання іноземних мов є навчання, а її предметом – метод навчання.

2. Общая и частная методика.

Методика – отрасль педагогики, исследующая закономерности обучения определенному предмету. В обучении имеется 3 неразрывно связанные стороны:

1) учебный предмет или содержание обучения;

2) деятельность учителя – преподавание;

3) деятельность учащихся – учение.

Задача методики – исследовать закономерные связи между этими тремя компонентами обучения и на основе познанных закономерностей разработать требования к учебному предмету, преподавателю и учению.

Содержание методики составляет:

1) определение места данного учебного предмета в систем образования;

2) определение его содержания, научного обоснование программ, учебников;

3) определение практических, познавательных и воспитательных целей обучения данному предмету;

4) выявление данных смежных наук, релевантные для методики, и преломление их в теории обучения;

5) выработка методов и организационных форм обучения соответственно его целей и содержанию;

6) определение требований к учебному комплексу;

7) изучение истории методики.

Обучение любому предмету, в том числе иностранному языку, обозначает передачу учащимся знаний и управление их деятельностью, направленной на выработку определенных навыков и умений. При обучении иностранному языку имеет место целесообразное изменение физической и психической деятельности учащихся на основе их опыта в родном языке. Учащиеся овладевают действиями, необходимыми для использования иностранного языка как средства общения:

- физическими (артикуляция и движение пишущей руки);

- психическими (наблюдение, размышление, запоминание, припоминание и др.);

- речевыми (слушание, называние, реакция, устное или письменное высказывание).

Обучение предполагает активность не только обучающегося, но и обучаемого, проявление учащимися усилий, направленных на систематизацию, обобщение, абстрагирование, выделение причинных, целевых, следственных, логических и др. связей между предметами, явлениями, действиями.

Вопрос о том, как над поступать для достижения определенного результата в овладении деятельностью, составляет основной предмет любой методики. Методика, определяющая законы, принципы, цели, содержание, методы, приемы, средства обучения речевой деятельности на любом иностранном языке, называется общей методикой обучения иностранным языкам.

Методика, определяющая отбор языкового материала изучаемого языка, установление типологии трудностей овладения им, организацию его в учебном процессе, выбор методов, приемов, способов и средств обучения конкретному языку, называется частной методикой.

Общая и частная методики взаимосвязаны: частная методика обогащает общую методику, опытом обучения конкретному иностранному языку, общая – систематизирует, организует эти данные, выводит закономерности и формулирует принципы.

3. Связь методики с другими науками

Развитие методики осуществляется в неразрывной связи с други­ми науками в основном гуманитарного профиля, в частности с марксистско-ленинской философией, логикой, педагогикой, с раз­личными науками лингвистического цикла. В нашем веке методика все шире использует данные естественных и точных наук.

Методологическую основу обучения иностранным языкам составляет марксистско-ленинская философия, ее законы диалектического и исторического материализма о движении как форме существования материи, о взаимосвязи и взаимообусловлен­ности явлений в природе и обществе, о единстве и борьбе противо­положностей, об отрицании отрицания, о закономерности и слу­чайности. Методика учитывает положения о единстве языка и мышления, языка и общества, о формах познания действительнос­ти. Любое явление языка и речи может быть правильно понято и усвоено, если оно рассматривается в связи с другими, ранее осоз­нанными и усвоенными элементами языка. Запоминание проходит более эффективно, если объекты изучения представлены как значи­мые противопоставления. Поэтапное формирование умственных действий основано на том, что каждая освоенная операция стано­вится ступенью для последующей.