Валютний курс
Чинники, що впливають на валютний курс [3]
Довгострокові чинники |
Середньострокові чинники |
Короткострокові чинники |
Місце і роль країни в світовій торгівлі |
Стан платіжного балансу за поточними операціями |
Банківські інтервенції на валютних ринках |
Довгострокові темпи зростання ВНД |
Сальдо балансу руху довгострокових коштів |
Урядові інтервенції на валютних ринках |
Рівень продуктивності праці |
Відсоткові ставки по депозитах |
Психологічні |
Темпи зростання внутрішніх цін | ||
Стан державних фінансів |
Чинники впливу на ВК
Структурного характеру |
Кон’юнктурні фактори |
Показники економічного зростання Обсяги грошової маси в обігу Рівень інфляції Рівень облікової ставки Стан і структура платіжного балансу країни Стан дефіциту бюджету країни Платоспроможність країни та довіра до національної валюти на зовнішніх та внутрішньому ринку Обсяги внутрішніх та зовнішніх позик |
Спекулятивні валютні операції Інфляційні та девальваційні очікування населення Зміни уряду Кон’юнктура світових ринків товарів Розвиненість фінансового ринку |
2.2 Режими валютних курсів
Режими вільного плавання (40 країн, МВФ, 2001 р.) |
Вільне плавання Кероване плавання |
Проміжні режими (98 країн, МВФ, 2001 р.) |
Валютний коридор Повзуча прив’язка Прив’язка до кошика валют Керована прив’язка |
Режими фіксованих валютних курсів (48 країн, МВФ, 2001 р.) |
Валютне бюро Доларизація (євроізація) Монетарний союз |
Фіксований валютний курс – це офіційно встановлене Центральним банком фіксоване співвідношення між національною грошовою одиницею та валютою іншої країни. Фіксований курс встановлюється на основі таких показників, як співвідношення цін у даній країні з цінами країн головних торговельних партнерів, рівень валютних резервів, стан торговельного балансу тощо.
Фіксований валютний курс є найсприятливішим за умови внутрішніх кризових ситуацій у нестабільній економіці. Він забезпечує нижчі темпи інфляції та досить стабільні умови для зовнішньоекономічної діяльності, бо створює можливість прогнозувати розвиток ситуації в країні.
Фіксований курс дає змогу досягти і певних макроекономічних показників. Теоретично обмінна вартість національної грошової одиниці може бути розрахована у такий спосіб, щоб забезпечити стабілізацію будь-якого макроекономічного показника: попиту на гроші, сукупного попиту, індексу імпортних цін тощо.
Одним із головних питань, які стоять перед Центральним банком при встановленні фіксованого валютного курсу, є пошук певного міжнародного стандарту, на який буде зорієнтована вартість національної грошової одиниці. Як правило, курси національних валют перебувають у жорсткій відповідності до долара США. Деякі країни прикріп свої національні валюти до євро, деякі до валют сусідніх держав (Бутан – до індійської рупії, Лесото – до ранда ПАР) або до декількох валют (кошика валют), наприклад до СПЗ (емітовані МВФ міжнародні резервні й платіжні засоби).
Режим фіксованих валютних курсів був уведений після Другої світової війни згідно з Бреттон-Вудськими угодами. Після краху в 1970-х роках Бреттон-Вудської системи більшість країн перейшла від режиму фіксованих валютних курсів до плаваючих валютних курсів.
Вільно плаваючий курс – це співвідношення між національною грошовою одиницею та валютами інших країн, яке складається залежно від попиту і пропозиції валют на валютному ринку країни.
Плаваючі курси частіше використовуються в країнах із розвиненою ринковою економікою та високим рівнем доходу. Для успішного застосування плаваючого курсу необхідні економічна і політична стабільність держави, відсутність або незначні темпи інфляції, що досягається проведенням жорсткої монетарної та фіскальної політики. Водночас за вільного «плавання» валютних курсів зовнішні фактори меншою мірою впливають на стан національної економіки, оскільки плаваючий валютний курс вирівнює попит і пропозицію на іноземну валюту (змінюючись сам, але не змінюючи розміру валютних резервів). Отже, у разі використання плаваючого валютного курсу рух іноземної валюти не впливає на грошову базу, і Центральному банку можна проводити власну грошово-кредитну політику, передбачаючи, що це не вплине значною мірою на стан платіжного балансу.
Регульоване плавання валют. Цей режим характеризується тим, що у процесі встановлення валютного курсу на валютному ринку відчутний вплив Центрального банку країни, який вирівнює різкі короткострокові, а іноді й середньострокові коливання курсу з метою зробити його передбачуваним і таким, що стимулює зовнішню торгівлю. У цьому разі необхідні значні резерви валюти і міцна матеріальна база для прогнозування курсу, а також зростає роль фіскальної та монетарної політики щодо підтримування низького рівня інфляції національної грошової одиниці. У 1997 р. в Україні був встановлений режим «регульованого плаваючого» курсу, зокрема визначений «валютний коридор». Валютний коридор – можливе мінімальне та максимальне відхилення офіційного курсу національної грошової одиниці щодо іноземних валют. В Україні встановлювався валютний коридор як максимальне та мінімальне відхилення гривні щодо долара США, яке визначалося урядом та Національним банком України.
Така система дає змогу уникати різких коливань курсу національної грошової одиниці за умови, що економічна політика, яка здійснюється в країні, не протидіє зростанню інфляції. При цьому важливо, щоб уряд країни, котра застосовує валютний коридор, відкрито заявив про політику регулювання обмінного курсу в межах цього коридору для збільшення довіри як національних, так і іноземних інвесторів до курсової політики та стійкості національної валюти.