Страхування – система заходів щодо створення страхових (грошових) фондів, призначених для повного або часткового відшкодування витрат суб′єктам господарювання від непередбаченних обставин та надання допомоги громадянам у разі настання страхових випадків – досягнення певного віку, втрати працездатності, смерті, тощо.

Загородній А. Страхування: Термінологічний словник/ - . Львів: Бескид Біт, 2002. – 103 с.

Страхування – поняття, що відображає відносини із захисту майнових та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків) за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати страхових платежів.

Заруба О. Страхова справа: Підручник. – К.: - Знання, 1998 – 319 с.

Ризик страховий – термін, що відповідає кільком поняттям. Під ризиком страховим розуміють: а) ймовірну подію чи сукупність подій, на випадок яких здійснюється страхування. Ризик страховий – можливість загибелі або пошкодження майна від вогню, повені, землетрусу та іншого лиха. В особистому страхувавнні ризик страховий – це непрацездатність, смерть, дожиття до певного віку або події.; б) об’єкт страхування; в) вид відповідальності страховика; г) розподіл між страховиком і страхувальником шкоди, заподіяної страховим випадком.

Страхування: Підручник/ Керівник авт. Кол. І наук. Ред. С.С. Осадець, д-р, екон. наук, проф. – К.: КНЕУ, 1998. – 528 с.  

Страховий ризик – певна подія, на випадок якої проводиться страхування і яка має ознаки ймовірності та випадковості настання.

Заруба О. Страхова справа: Підручник. – К.: - Знання, 1998 – 319 с.

Ризик страховий – ймовірна подія чи сукупність подій, на випадок яких здійснюється страхування. Виражає потенційну можливість виплати страхового відшкодування.

Загородній А. Страхування: Термінологічний словник/ - . Львів: Бескид Біт, 2002. – 103 с.

Страховий ризик – певна подія, на випадок якої проводиться страхування і яка має ознаки ймовірності та випадковості.

Страхування: Навч. – метод. посібник для самост. вивч. дисц. / О.О. Гаманкова, Т.М. Артюх, С.В. Горянська та ін.; За загал. ред. О.О. Гоманкової. – К.: КНЕУ, 2000. – 120 с.

Риск страхования – это вероятное событие или совокупность, на случай наступления которых проводится страхование.

Страхование. Под ред. Шахова В.В. – М.: „Анкил”, 2002, 480 с.

Страховик – спеціалізована організація, котра за певну винагороду здійснює страхування і бере забов′язання відшкодувати збитки страхувальникові (чи іншим особам) або виплатити страхову суму.

Загородній А. Страхування: Термінологічний словник/ - . Львів: Бескид Біт, 2002. – 103 с.

Страховик – юридична особа, створена у формі акціонерних товариств, повних, командитних товариств чи товариств з додатковою відповідальністю, згідно із Законом України „Про господарські товариства” та з іншими законодавчими актами.

Заруба О. Страхова справа: Підручник. – К.: - Знання, 1998 – 319 с.

Страхова компанія (insurance company) – юридично оформлена одиниця підприємницької діяльності у формі акціонерного, повного, командитного товариства чи товариства з повною відповідальністю, яка має ліцензію на право брати на себе обов′язки страховика.

Страхування: Підручник/ Керівник авт. Кол. І наук. Ред. С.С. Осадець, д-р, екон. наук, проф. – К.: КНЕУ, 1998. – 528 с.

Страховики – в Україні: юридичні особи, створені у формі акціонерних, повних, командитних товариств або товариств з обмеженою відповідаоьністю, що одержали у встановленому порядку ліцензію на право здійснення страхової діяльності.

Страхування: Навч. – метод. посібник для самост. вивч. дисц. / О.О. Гаманкова, Т.М. Артюх, С.В. Горянська та ін.; За загал. ред. О.О. Гоманкової. – К.: КНЕУ, 2000. – 120 с.

Страховая компания – это исторически определенная общественная форма функционирования страхового фонда, обособленная структур, осуществляющая заключение договоров страхования и их обслуживание.

Страхование. Под ред. Шахова В.В. – М.: „Анкил”, 2002, 480 с.

Страховик – юридична особа, яка здійснює страхування на підставі отриманої від певних державних органів ліцензії.

Базилевич В.Д., Базилевич К.С. Страхова справа. – 2-ге вид., перероб. і доп. – К.: Т-во „Знання”, КОО, 2002. – 203 с.  

Страховий інтерес – поняття, що має два змістових вирази:

1) еконмічна потреба, зацікавленність брати участь у страхкуванні.

2) страхова сума, на яку оцінюється збиток у зв’язку з можливою загибеллю чи пошкодженням майна.

Заруба О. Страхова справа: Підручник. – К.: - Знання, 1998 – 319 с.

Страховий інтерес – це матеріальна заінтересованість у страхуванні.

Страхування: Навч. – метод. посібник для самост. вивч. дисц. / О.О. Гаманкова, Т.М. Артюх, С.В. Горянська та ін.; За загал. ред. О.О. Гоманкової. – К.: КНЕУ, 2000. – 120 с.

Інтерес страховий – страхова сума, якою оцінюється збиток у зв’язку з імовірністю загибелі застрахованих осіб чи інших істот або можливим пошкодженням (знищенням) застрахованого майна іншими матеріальними втратами.

Загородній А. Страхування: Термінологічний словник/ - . Львів: Бескид Біт, 2002. – 103 с.

Страховий інтерес – усвідомлена потреба в захисті майна, доходів, життя, здоров’я, працездатності і т. Ін шляхом страхування.

Базилевич В.Д., Базилевич К.С. Страхова справа. – 2-ге вид., перероб. і доп. – К.: Т-во „Знання”, КОО, 2002. – 203 с.  

Страховий інтерес (insurable interest) – матеріальна заінтересованість у страхуванні об’єктів, до яких страхувальник має стосунок як власник, орендатор, перевізник і т. ін. Включає майно і все те, що може бути предметом нанесення матеріального збитку (шкоди) страхувальникові або в зв’язку з чим може виникнути відповідальність страховика перед третіми особами.

Страхування: Підручник/ Керівник авт. Кол. І наук. Ред. С.С. Осадець, д-р, екон. наук, проф. – К.: КНЕУ, 1998.  

Страховой рынок – это вся совокупность экономических отношений по поводу купли-продажи страховой услуги.

Страхование. Под ред. Шахова В.В. – М.: „Анкил”, 2002, 480 с.

Страховий ринок (Insurance market) –економічний простір, в якому взаємодіють страхувальники (формують попит на страхові послуги), різноманітні за формами організації, страхові компанії, страхові посередники, а також організації страхової інфраструктури, асоціації.

Страхування: Підручник/ Керівник авт. Кол. І наук. Ред. С.С. Осадець, д-р, екон. наук, проф. – К.: КНЕУ, 1998. – 528 с.